Н.Бидненко
Навіщо я просила не спішить?
А дні летіли, мов несамовиті.
Вже відспівали жайворонки в житі
І осінь почина убори шить.
Навіщо я сказала: «Почекай!»,
Коли стежками вабила природа
І вірш писався з першого заходу…
Я думала, що буде вічний май?
Нам не дано своє майбутнє знать:
Чи храм любові, чи в душі розруха…
Навіщо ти мене тоді послухав?
Тепер мовчим. Немає що сказать.
***
Зачем тебя просила не спешить?
А дни летели, как неистовые
Уже отпели жаворонки в поле
И осень начала одежды шить.
Зачем уму сказала: "Подожди",
Когда тропинкой тянула нас природа
И стих писался с первого захода....
Я думала, что будет вечный май?
Нам не дано всё будущее знать:
Иль храм любви, или в душе разруха...
Зачем тогда меня послушал?
Теперь молчим. И нечего сказать.