Прикована
О, белый свет, куда же мне идти?..
Как между строк, меж окнами – порогом,
Всю меру одиночества постичь –
Той одинокости, которая от Бога.»
Оксана Забужко
Уже и вечер, темнотой обвитый
В виске так боязливо мысли гонят:
А может быть, вчерашний день ловить мне
Среди бесплодных болей и агоний?
Растрёпанные затихают звуки –
Снежинок нет летающего пуха…
Улягутся мои на отдых муки –
Молчанье звонкое не потревожит слуха,
О, Боже, Твоего, в сиянье звёздном…
Утонут быстро грёзы мимолётно…
И я пойму, насколько несерьёзны
Мои мольбы тем вечером бесплодным…
Рыдая, бьёт в стекло дождь покаянья,
Где отдана я строчек созиданью.
21.01.2022
Прикута...
http://stihi.ru/2022/01/20/7797
"О світоньку, куди ж мені іти?..
Як між рядків, між вікнами й порогом,
Я тут збагну всю міру самоти -
Тієї самоти, котра од Бога."
Оксана Забужко
Уже і вечір, в темряву сповитий...
Думки лякливі чемно б'ються в скроні:
Хіба мені вчорашній день ловити
Серед безплідних болей та агоній?
Розкошлані притишуються звуки -
Нема летючого сніжинок руху...
Мої на спочив укладуться муки -
Лунке мовчання не торкнеться слуху
Твого, мій Боже, у зірковім сяйві...
Потонуть швидко мрії мимобіжно...
І зрозумію я, наскільки зайві
Мої благання вечором безсніжним...
І б'є навзрид у шибку дощ покути,
Де знову я - до зошита прикута...
Запруда из чар
А я давно уже не умоляю
Век беспощадный, вбитый в календарь…
И каждый день приму как Божий дар,
На всякие преграды не взирая.
И я давно уж не пытаюсь тратить
Свой пыл на распускание клубков.
Но солнце выйдет из-за облаков,
И мне тогда поможет Божья Матерь…
И я давно уже не ублажаю
Июль с густым жужжанием шмеля:
Хоть ворожи, хоть звёзды умоляй,
Они, увы, нам правду не вещают.
Пусть лето нас чарует налегке, –
Те чары воспрепятствуют тоске!
14.07.2022
Загата з чар...
http://stihi.ru/2022/07/04/4011
А я давно не пнуся ублагати
Час-нещадимець, вбитий в календар...
І кожний день прийму як Божий дар,
Відкинувши препони та загати...
А я давно не пнуся розсотати
Клубок із болю - надважкий тягар -
Одначе Сонце вийде із-за хмар
Й помолиться за мене Божа Мати...
А я давно не пнуся ущедрити
Прийдешній липень у дзумінні бджіл,
Бо хоч на зорях літніх ворожи,
Вони не будуть правди говорити...
Нехай чаклує літо, далебі, -
Загату з чар виліплює журбі!