Нема більше у народу ні Надій, ні Віри...
Зацькували навіть душу іншомовні звірі.
Розірвали на шматочки, по світу шпурнули.
Розуміють, в чому сила, на те й посягнули.
Колискову, "нова" мати, не хоче співати,
Бо її саму, дурненьку, до школи віддати
Були змушені, о Ненько, де російськувати
Залишилися знесиллі… та прийденські "браття".
Може б краще нам згоріти з Гірником?.. Багаття,
Мусить нині спалахнути, від краю й до краю,
Щоби Неньці повернути, і Душу, і Славу.
Щоби думка на Вкраїні була Українська.
Український Уряд, Військо,
Й командувач війська.
Щоб і церква, і друкарство,
І м'ясо, і птиця... не кодовані, з лукавством
Десь по-за границям, а свої...
І мовознавство, і пісні, і свята…
Повернути б Ненці душу, як вона багата!..
Нема більше у народу ні Вір, ні Надії,
Захмарило Україну, як Війові вії.
Нащо правда, коли кривда у тричі дорожча.
Нащо святість? І вивозять до Росії мощі.
Нащо мова, яку дурні не можуть утямить.
О, Ісусе! О, Тарасе! заберіть і пам'ять...
Хай розп'ята на хрестові, похована в кручі,
Збережеться, разом з вами.
А то й ту... замучать.
А то й ту замучать!..
11 лютого 2007 17:37:09