Плаче ненька Україна,
плаче за синами...
ой як боляче, як тяжко,
битись з ворогами...
а колись жили тихенько,
тай горя не знали...
для рідненької країни..
долю будували...
жили собі, не тужили,
тільки, хто б міг знати...
поряд з нами, що сусіди,
готують нам грати...
ворог задуми здійснити
надумав проклятий...
і прийшов до нас війною,
синів убивати...
палить, ніщить, все грабує...
серця він не має...
і за злочин той, що творить,
світ весь проклинає...
не зламати нас, не вбити...
бо в нас сила й воля...
і в своїй країні жити,
будемо як вдома!