Жорж Іреваль
переклад з франц. С.Попович
Люблю я гуляти вздовж берега Урта в Фейроні
Стежками, що в'ються за пагорбами вдалині,
Повз Вищих судів, у останніх надій у полоні -
Немало швейцарських шале видно звідти мені.
Де храм вічно тоне у тисячах каменів блідих,
Так гордо стоїть, непідкорений буйним вітрам.
Нагадує тиху оселю і образи рідних,
А ось череда вітряків, що стоять тут і там.
Я бачу, як Дон Селестин - принц-єпископ останній,
Сміливий натхненник об'єднання наших країн,
Залишив свій край, що тоді потопав у стражданнях,
У бідах знедолених від революцій і війн.
Не золото в скринях, а мощі святих він рятує:
Реліквії Франції. Вірив - час грізний мине!
...І згадую луг, де весна різнобарв'ям квітує,
А чорна земля українська все манить мене.