В часи ранкового серпанку
я йшов додому з полстанку,
там, де колись жили батьки
і я жив в молоді роки.
Цвіла у полі конюшина,
а край дороги дикий мак,
а у Загір"ї черемшина,
цвіла немов в степу будяк.
А я, все згадую село,
і будяки і колючки,
дитинство, де моє пройшло
у ностальгії всі роки.
І ось вона, рідненька хата
така лишилась як колись,
куди приходили із братом
вдивляючись на те, чого ми спром оглись.
Я постояв біля помістя
де металевий був паркан,
поглянув на дубові листя
чи це в очах моїх обман.
Все залишилось як було
ще в молоді роки,
тільки німим стало село
та всі повалені хатки.