Едуард Багрицький Птахолов
Важка справа птахолова:
Зазубрі пташині звички,
Пам'ятай час перельотів,
Різним посвистом свисті
Та хитаючись шляхами,
Де паркан його ночівля,
Дідель весел, Дідель може
Поспівать, ловлячи птиць.
В бузині, сирій та круглій,
Солов‘я лунає дудка,
На сосні дзвенять синиці,
На березці зяблик б'є.
І витягує той Дідель
Із спеціальної торбинки
Три манки — кожному птаху
Приділяє він манок.
Дуне у манок бузинний,
І дзвенить манок бузинний,
Із бузинного притулоку
Відгукнеться соловей.
Дуне він в манок сосновий,
І свистить манок сосновий,
На сосні йому синиці
Розсипають бубонці.
І витягує той Дідель
Із спеціальної торбинки
Найлегкіший, найдзвінкіший
Свій березовий манок.
Він ладів торкнеться ніжно,
Співом щілину продує,
Гучний голос той берези
Під диханням задудіть.
І, почувши враз цій голос,
Голос дерева та птиці,
На березці придорожній
Зяблик гримне відповідь.
Біля старого путівця,
Де затих візковий гуркіт,
Над ставком, покритим ряской
Дідель мережі розклав.
Перед ним, зелений знизу,
Та блакитно-синій зверху,
Світ стає великим птахом,
Свище, клацає, дзвенить.
Так іде веселий Дідель
З палкой, птицей і торбиной
Через Гарц, порослим лісом,
Вздовж по Рейнських берегах.
По Тюрінії дубовій,
По Саксоніі сосновій,
По Вестфалії бузинній,
По Баварії хмільній.
Марто, Марто, не лій сльози,
Якщо Дідель ходить у поле,
Якщо Дідель свище птахам,
І сміється він зрідка.