Я прокидаюсь не в своїй постелі,
Бо місто майже знищено "братами".
"Глас вопиющего" з пустелі
Ледь чутний, вбитий ворогами.
Біда в Пологах...не наїстись хліба,
Картоплю на посадку вже доїли...
Одна надія ще не вмерла ніби,
В душевних фібрах, ба, ще не зомліли!
Єднаймось, рідні ви мої пологівчани,
Та не пускайте скверну в свої дії!
Ви ж не вони - жорстокі, злі барани!
Себе не ошукайте...пройде безнадія.!
Своїм нащадкам долю не зламайте,
Не крадьте мародерством їх майбутнє!
Звання Людини високо тримайте,
То й вороги завиють, як на кутні.
Ми ще на площі міста заспіваєм
Наш Гімн...Довіку не забудем!
Ми єдність душ ще більше відчуваєм!
Давайте честь в війні цій не розгубим.!