Літо-літечко прекрасне,
Вся душа ніби в раю,
Чи то сонце й небо ясне,
Чи то дощ рясний в гаю.
Аромат густий квітковий
Освіжа після грози,
В пору літню світанкову
Коло старої верби,
А під нею в час спекотний
Я ховаюсь та дивлюсь
На купель святу й в холодну
Її воду окунусь.
Наче вдруге народившись,
Як дитина на цей світ
Споглядаю, знов зустрівшись
З спогадами давніх літ.
І хоч літ мені багато
Та наснагу відчува
Знов душа моя крилата
І я вірю знов в дива.
І неначе соловейко,
Знову пісню затягну
Про прекрасну землю-неньку
Нашу й київську весну.
Бо весна мені любіша-
Спека, часом, дошкуля
Й набридає літня тиша-
Хочу чути солов'я
Спів чарівний знову й знову
Та у небо знов злетіть
Подумки і цвіт бузковий
Знов вдихати у цю мить.