Она делилась сонной грустью жарких дней…
Синея, млели васильки, и мак краснел…
Сплошная боль искала горечи вины,
И в даль небесную рвалась – ждать новизны…
И будни шли из огорчений и тревог –
Сновали мысли без препятствий в мир дорог…
И отпускало - утешенье, как болезнь.
Судьба черпает из надежд благую весть…
Как Господа приветить мне, чтоб мог простить?
Молилась пылко небу я средь маеты…
Пока всю нежность – крапивой иль кипятком!
Она была, как в мае мёд, – и что потом?..
Вовек ли, Пастырь, буду длить мою юдоль?
Замажу счастье сажей – лишь уйми мне боль!
27.06.2022
Маргарита Метелецкая
Змалюю щастя..
http://stihi.ru/2022/06/06/1620
Вона ділилась сонним сумом спекотних днів...
Волошок млів окраєць в полі і мак ряснів...
Суцільний біль шукав свавільно гірких провин
І засягав в небесні далі - чекав новин...
Дійняли будні стрімких опалень і тривог -
Думки снувались необтяжно у світ дорог...
Полегкість і подоба втіхи від безнадій -
Терпка юдоль черпає радість в колисці мрій...
Як Господа принадить в серце, щоб змити бруд? -
Молилась, дивлячись у небо, серед оруд*...
А поки пестощі - окропом чи жалива -
Набралась їх, як травень меду...Чи це жнива?..
Чи це довіку, Пастирь, буде моя купіль?-
Я й сажею змалюю щастя - лиш вигой біль!..