В хвилини суму та непорозуміння,
Коли давно не бачив ти своїх батьків.
Коли став очевидцем як твоє коріння,
Все поливають кров’ю малюків.
Коли вже може не настане «завтра»
І мати в слухавці не відповість «привіт»
Ти дивлячись на сина знаєш, Втрата-
Це те, з чим Українці мають жить.
Коли болить за кожную людину,
Коли майно вже неважлива річ,
Але так хочеться вернутись у країну,
Де не ракетами освітлюють липневу ніч.
Де мали б чути галас моря,
А не приземлення снаряду кожен раз
Де діточки б росли на сонці й волі,
а не ховались б у підвали повсякчас.
В хвилини суму та непорозуміння,
Коли не бачив ти своїх батьків,
Ти пам’ятай, де народилося твоє коріння,
Бо ти - майбутнє цих поколінь й віків!