Надежды пурпур парусов
Над волнами черных тревог,
Гудящий, раскатистый зов
Событий и грозных эпох.
Ветров перекрестных следы
На мертвенных ликах камней.
Но ты меня, ты меня жди
Из самых суровых морей.
Не гнись, не сдавайся судьбе,
И слезы не лей на песок,
Когда бросят волны тебе
Надорванный клок парусов.
Оригинальный текст:
Анатолій Мироненко
Пенелопі
Рожеві вітрила надій
Над хвилями чорних тривог,
Над клекотом грізних подій,
Над гулом сурових епох.
Вітрів перехресні сліди
На кремені смертних облич…
А ти мене, ти мене жди
І з моря буремного клич.
А ти не згинайся в журбі
І сліз не губи на пісок,
Як винесе хвиля тобі
Вітрила рожевий шматок.