В ромашковом поле я в детстве гуляла,
А в юности с милым ходила в поход.
Я в поле букеты цветов собирала.
Дарил вдохновение нам небосвод.
И поле ромашек нас вдохновляло,
Нам мысли смущал аромат травяной.
О лжи я тогда ничего не узнала,
Нам пушки врагов не грозили войной.
Искала судьбу я в ромашковом поле,
Любила, в иллюзиях счастья жила.
Явились враги, навязали неволю,
Посеяли зёрна разрухи и зла.
В ромашковом поле не знала я боли,
Летела на крыльях с мечтою своей.
Не знала, что будет здесь место для боя,
Надежды задушит войны суховей.
Оригинал.
В ромашковім полі гуляла в дитинстві,
У юності з милим ходила у гай,
Збирала там квіти, красиві, барвисті,
Натхнення давав голубий небокрай.
Ромашкове поле давало наснагу,
Бентежив думки трав'яний аромат,
Не думала я про брехню і зневагу,
Про люту ненависть ворожих гармат.
В ромашковім полі шукала я долю,
Кохала, в ілюзіях щастя жила,
А ворог прийшов і штовхнув у неволю,
Посіяв тут зерна розрухи і зла.
В ромашковім полі не знала я болю,
В майбутнє летіла на крилах надій.
Не знала, що буде тут місце для бою,
Що мрії задушить війни суховій.