Стекает время, словно в решето -
дождем смывая все дороги к раю.
От Вас хотя бы строчку ожидаю,
а пишут всё не те и все не то.
В последнем мной полученном письме,
писать вы обещали, как в закаты
пред ночью пеленаются Карпаты…
А пишут всё не то и все не те.
Глаза закрою: солнца ободок
свой лик за горы прячет. Вечереет.
И Вы укрылись в грез туманный трепет…
И пишут всё не те и все не то.
Белеют пятна писем в темноте.
И стол, и кресло, плед, горшок герани.
И в горле ком, и слезы - солью в ране.
Ведь пишут всё не то и все не те.
Неотриманий лист
Неспинний час безжалісно іде —
Стежки дощами знищує до Раю.
Від Вас хоч двох рядків давно чекаю.
А пишуть все не ті і все не те.
В минулому останньому листі
Пообіцяли згодом розказати,
Як ніч-мольфарка люляє Карпати...
А пишуть все не те і все не ті.
Заплющу очі: коло золоте
Ховає лик за гори. Вечоріє.
І Ви заглиблений в омани-мрії...
А пишуть все не ті і все не те.
Гортаю пошту я на самоті.
Стіл, крісло, плед, герань на підвіконні.
Клубок у горлі, сліз струмки солоні.
Бо пишуть все не те і все не ті.
Олена Гетьманець