Йдуть бої за місто,
Де лежить матуся.
Кожен день бентежні слухаю звістки.
Не здолати відстань,
Мабуть, не діждуся…
Рвуть думки тривожні серце на шматки…
Як би я хотіла
Вийти в степ широкий,
Назбирати квітів запашний букет.
Щоб краса зігріла
І вселила спокій,
Щоб позбутись жахів від виття ракет.
Я б пішла з віночком
На могилу мами,
Говорила б довго про своє життя,
Обняла б листочком,
Щирими словами,
Щоб її дорога не була сумна.
Я б сказала тихо:
"Ти пробач, рідненька,
Що багато років я до тебе йшла,
Що забрало лихо,
Спокій у серденька,
Чулись смерті кроки і пориви зла."
Загубилась поле
У далекім краї,
Топче лютий ворог квіти польові…
Невимовним болем
Смуток серце крає,
І шукає порох точки больові…