Пам”яті Вацлава Гавела
(із Євгена Євтушенка)
Не вірять політикам нині, як правило -
Їхні думки за сімома печатками.
Та люди повірили у Вацлава Гавела,
У слово його, правдиве за ґратами.
І поряд з нуворишами, що нас обікрали,
В скорботний цей день його привітали
Тінь Сахарова, що не договорила,
І Палаха* тінь, що дотла не згоріла.
Завжди окупація - брехня аморальна.
Прийде до могили з повинною, звісно,
Танкіст, що покінчив з собою в Моравії,
Бо він роздавив дитя ненавмисно.
І вісім сміливців з дитям у колисці
Теж прийдуть на цвинтар з скорботним плакатом.
Моя телеграма, хоч їй і не місце,
Туди прилетить пожовтіла, затята.
Я ріс поблизу нумерованих зеків,
Був внуком своїх двох дідів-арештантів.
І був мені світ цей глибинно-далеким,
І нюх на свободу моїм став талантом.
Я пісню зловив у витті зимовому,
В ГУЛАЗІ, що близько, її не забути.
Розбийте кайдани неволі одному,
Щоб ви всі навчились, як пута розкути.
Свобода. Її ви принизить безсилі,
Що візьмеш із неї, повії і дури?
Здається, що всі демократії милі,
Наспраді ж підвидами є диктатури.
Бацили безправ"я нам геть треба вимести.
І хто серед людства є повністю чистий?
Де є та держава лише справедливості?
Чи є хто достойний свободі учити?
Чи можем сумління зробити ми правилом,
Якщо ворожнеча скрізь, розбрат, війна.
Оце про таке на могилі у Гавела
Замислилась Чехія, й не тільки вона.
Давно живемо ми без Гітлера, Сталіна,
Та й досі щомиті нас можуть убити.
Ми знаєм, свобода повинна буть сталою,
А хто нам підкаже, що з нею робити?
_________________________________________
*Ян Палах, 20-літній студент, у січні 1969 року спалив
себе на Вацлавській площі у Празі на знак протесту
проти введення радянських війск в Чехословаччину.