***

Обійми мене не в останнє,
І так міцно, як маєш сили.
А пам'ятаєш, з вечора і до рання
Як ми в тебе на кухні сиділи?

Я співала, ти грав на гітарі,
Ми пили вино або пиво,
Ми були такі цікаві,
Ми були такі щасливі.

В нас постійно були турботи,
Ми постійно шукали час.
Такі втомлені після роботи,
Зустрічалися ще один раз.

А з тобою, мала, пам'ятаєш,
Як у парку гуляли з собаками?
Ти історії смішні розкажеш,
Так сміялися, ледь не плакали.

По два фільми за вечір дивились,
Та про що вони, я вже забула.
Ми з тобою так веселились,
Що під ранок ми ледь заснули.

А з тобою, моя любов,
Проживаю найліпші дні.
І я повторю' тобі знов,
Що ти кращий дістався мені.

Я не втомлюсь тебе цілувати,
І проводити час безтурботно.
Взагалі б не виходила з хати,
Якби не та клята робота.

Місяць лютий вносить свої
Корективи в наше буття.
І не скоро, здається мені,
Повернемося до свого життя.

В п'ятій ранку мою країну
І обстрілювали, і бомбили.
Перетворюючи на руїни
Усе, що я так любила.

І з любов'ю з двох "братських" країн
Для того щоб нас "врятувати",
Ракетами з різних сторін
Почали нас закидати.

Горіли лікарні, горіли заводи,
Дитячі садочки, собачі притулки,
Гнізда пташині, поля і городи,
Повсюди "нацистів" шукали. Придурки.

Через "русскоє спасення"
Не бува причини гірше,
Що дає мені натхнення,
Від війни писати вірші.

Все закінчиться тоді,
Як помре москаль останній.
І росія у "перді"
Вже ніяк з колін не встане.

А в нас ранок з чашки кави,
А у нас свої турботи,
Знову вечір під гітару,
Знову зранку на роботу.

Знов поїхати до Криму,
Після моря на Донбас.
Вилікуєм Україну,
Бо це все що є у нас.