Причастились кров'ю вбитих українців,
Принесли у жертву села і міста,
Назбирали з трупів для дружин гостинців!
Не було й не має на катах хреста.
Сатані земному, наче подаяння,
Піднесли руїни Бучі, Ірпеня…
В озвірілих душах - гнів без покаяння,
Тож без катування не було ні дня.
Ви мене хоч ріжте, я вам не повірю,
Що у мізках вражих є здоровий глузд.
Як же можна діток дати на офіру*
І не чути крику з материнських вуст?
Може, у дитинстві втіх не вистачало,
Може скам'яніло серце від безчесть,
Що за дике плем'я, де воно зростало?
Чом повсюди сіє мученицьку смерть?
*Офіра - те саме, що жертва