Літературний переклад вірша словацької поетеси Маші Халямової "Береза віє" (BREZA VIE)
Гірська береза розмовляла з вітром,
Знайома з ним вона уже давно,
Не раз була сентиментальним свідком,
Як він надривно дихав перед сном.
Бувало, сумувала в самотині
Стара береза в думах про життя,
Та вітер прилітав із далечіні,
І десь зникали смуток та журба.
Підхоплював вітрець сухе насіння,
Розносив по ущелинах, хребтах,
Ховав його дбайливо під камінням
І тихо шурхотів у бур'янах.
Вслухалася береза в щемний шепіт,
Дбайливим заспокоєна теплом…
А вітер знов злітав у синє небо,
Махав старенькій трепітним крилом…