У звуках вітру плаче саксофон,
То смутком огортає, то жаданням,
То доторкнеться лагідно до крон,
То знов повіє давнім сумуванням.
У захваті ледь дихає душа,
Вслухається у тихий спів рапсоду,
Неначе в плин щасливого життя,
Як у одвічну істинну природу.
Мелодія Зефіру чарівна
Лунає у лазурнім океані,
Як зірочка далека мандрівна,
Пливе у далі Всесвіту незнані.
То форте, то фортисимо звучить,
То ангельськими нотами втішає,
То соколом під куполом летить,
То стогне, то сміється, то ридає.
Мелодія забуте воскреша,
Долаючи незримі перешкоди...
У звуках чарівних живе душа,
Зливається із силою природи...