І знову втрата, знов глибокий біль…
Йому було так небагато років!
Летять шалені кулі звідусіль.
Вже зовсім поруч чути смерті кроки.
Ворожий снайпер вибирає ціль,
І байдуже йому кого вбивати.
Хто попаде в ненависний приціл,
Того вогнем і буде поливати.
Голосить мати, в небо лине крик,
Тремтить всю ніч свіча під образами.
Душа не відчуває більше крил,
У серці - вічні незагойні рани.
Пливе над світом невимовний жаль…
Війна найкращих забира безжально…
Не стримує земля свою печаль
І салютує в тужне небо шквально…