Ламається старий охлялий світ…
Непотребом висять старі основи…
У кров і тлін людський закуто рід,
Який собі закрив шляхи Любові…
Стискає кожне серце страх біди…
Залишено напризволяще долі…
Сльозять у темноті мерці-раби,
Виконуючи ролі без Любові…
Почерчені безтямністю єства,
Пригноблені, непізнані собою…
Ніхто не знає – жити до пуття…
Ніхто не обдаровує Любов’ю…
Ламається старий охлялий світ…
Непотребом висять старі основи…
На чорнім тлі – єдиний Світлий слід,
Надія на майбутнє у Любові…
15.05.2022