Літературний переклад
вірша словацької поетеси
Маші Халямової "В ту ніч"
О ніч, о ніч!
Коли була б вона жива,
Моя найкраща в світі мама,
То не лежала б, мов німа,
Зустріла б радісно піснями.
Вона б на голову мені
Поклала ніжно теплу руку
І говорила в тишині,
Щоб відвести глуху розпуку:
"Моя небого, не журись,
Схили ж бо голову в покорі,
За волю Божу помолись,
Не треба вічно жити в горі."
Мене б матуся обняла
Своїми добрими очима,
Всю втому лагідно зняла
І укріпила словом крила.
О ніч, о ніч!
Холодна, нежива рука
Лежить в долоні нерухомо.
Мовчить матуся, не гука,
Немов мене немає вдома.
Як сумно, матінко моя!
Чому пішла від мене рано?
Де добра усмішка твоя,
Сумний без тебе буде ранок.
Це ніч, це ніч!
Суворий, владний скульптор Смерть
Вже гравірує штрих останній,
Чекає душу неба твердь,
Весь білий світ притих в чеканні.
О, що це? В темноті рука
Біліє, як надгробний мармур.
Згадалось, як, така легка,
Вона міцніла від загару…