Ні! Звикнути до вибухів не можна!
Бо вибухи - це горе, страх і смерть!
Це день в сльозах, це темна ніч тривожна,
Це серце, болем сповнене ущерть.
Не звикнути до свисту у повітрі
Страшних ракет, що сіють в душах жах!
Нема сумніших кольорів в палітрі,
Ніж колір крові, сліз гірких в очах.
Не звикнути до стану настороги,
До темряви холодних укриттів,
До вражої жорстокої облоги,
До втрати найдорожчого: життів!
Не звикнути до болю і поранень,
До чорних барв гріховної війни,
До братських безіменних захоронень,
До пустки у розбитому вікні…