Літературний переклад вірша словацької поетеси Маші Халямової "Босоніж по траві"
Полудень. Жарко.
Снують ящірки по стежині.
Зморений палом метелик летить до долонь.
Хоч би слабенький повіяв над квітами вітер.
Тиша приборкала землю і подихи трав.
Жаль, що у мене немає довіри до вітру,
Я б розказала йому всі вагання свої.
В тиші сиджу і шукаю твій образ у травах,
Чую, як дихає спекою спрагла земля.
Боса бреду по траві, де, можливо, побачу
Слід твій на глині чи, може, в зеленій траві.
Все, що вітрець не сказав мені, що не домовив,
Скаже тропа, по якій манівцем я іду…