Життя людське - для Всесвіту лиш мить,
Яскрава мить, та майже непомітна,
Засяє в небі й тут же відлетить,
Змахне крилом, як пташка перелітна.
Коротка мить, та скільки в ній надій,
Таємних мрій, жадань, жаги, любові,
Щасливих, прикрих і гірких подій,
Тривог, образ і втіхи в теплім слові!
Яка ж вона прекрасна мить життя!
Як хочеться продовжити тривалість!
Ночами не спішити в укриття,
Не бачити ворожих псів зухвалість.
Ось знову чути, плаче немовля,
Знов падають снаряди незліченні…
Не знаю, як витримує земля
Наругу, рани, вибухи страшенні.
Летять у безвість втрачені життя,
Навічно - в море Всесвіту безмежне…
Коротка мить… А далі - небуття…
Холодне, непідвладне, недосяжне…