Не хочу пам'ятати скільки лиха
В роках минулих випито було.
Нехай душа співає - щастям тихим
Й дзвенить її поезій джерело.
Я хочу, щоб світанки надихали...
Хоча зі скронь не зникне сивина
Та й сліз на долю випало немало,
Але ж іще живе в мені весна.
Навіщо пам'ятати скільки лиха,
Навіщо виміряти скільки сліз?..
Мені б не загубити щастя тихе,
Що ти в моє життя колись приніс.
Нехай років лишилось - на долоні,
Я хочу відчувати їх красу
Й не думати: чому сивіли скроні,
Бо ж в іншому - і цінності, і суть...
Важливий - ти. Важливі - син і доня.
Важливо - що я в світ земний несу.