Герой війни… Сумна остання путь…
У чорному тужливо плаче мати…
Так мріялось в майбутнє зазирнуть
І мир священний людям дарувати…
Не відчуває тіло ран тяжких,
І лиш душа незміряно страждає.
Так боляче від слів і сліз гірких,
Здається, ворог вдруге убиває.
Не плач, матусю, бережи себе,
Я уві сні не раз прийду до тебе,
Я голубом летітиму з небес,
Про мене нагадає тихий щебет.
Ти ж знаєш, мамо, син твій - богатир,
Не раз про це казала невтоленно…
Ти вір, рідненька, буде знову мир,
Життя своє віддав я недаремно.