Цвіте бузок, каштани у буянні,
На луках квіти, трави запашні,
Та, як планети у протистоянні,
Добро і зло зійшлись в страшній борні.
Хмаринки білі плавають в озерах,
В кущах щебечуть дружно солов'ї,
І вітерець наспівує у скверах,
Та, наче хмара, сунуть вороги.
Весна іде... І ніжний цвіт конвалій
Чарує світ дзвіночками в лісах…
От тільки від ворожих вакханалій -
Нестерпний біль на здавлених вустах.
Відлуння зброї дихає сердито,
Гучні сирени наганяють страх…
І серце, ніби голкою прошито,
Бо йде війна і сіє всюди жах…
Вже стільки мук і горя пережито!
Не розмотати вразливий клубок…
Проходять дні, вже травень кличе в літо,
Та не звільнитись від сумних думок!..