Полетіла птаха далеко,
Ой зірвалась і полетіла,
Полетіла біла лелека,
А дівчина очі закрила.
Не кружляла й понад гніздечком,
І не оглядалась востаннє,
Бо коли стомилось сердечко,
Нащо теє сумне прощання?
Полетіла ближче до світла,
Ой нарешті в чистеє небо,
Та таке прозоре, блакитне,
Що назад гукати не треба.
Ми неначе зшиті нитками,
Половина серця з тобою,
Та, коли нема тебе з нами,
Світ наполовину з журбою.