Я там, де не чути розривів ракет,
Де спокоєм дихає небо,
Та хочу додому, до рідних дверей,
До крісла, щоб вкритися пледом.
Я бачу тут очі щасливих людей,
Вслухаюсь у їхні розмови,
Та хочу додому, до власних речей,
До милої, рідної мови.
Тут солнце привітне, квітує весна,
Щебечуть птахи безтурботно,
Я ж хочу додому, та клята війна
Ще помстою віє чорнотно.
Тут гарно, комфортно, є все для душі,
Усе, щоб себе розважати.
Тут, схожі на наші, ростуть комиші,
Та хочу до рідної хати.
Тут вранці свистить під вікном соловей,
І пахне трава, наче миро…
Я ж хочу додому, до рідних людей,
Щоб їм усміхатися щиро…