Знаешь больше не выпадет снег. И тепла будет вволю.
Обещали осадки - сразу в виде мокрых дождей,
абсолютную влажность и поляны цветущих сенполий.
Только после… через несколько прожитых дней.
Я скользну в переулок, прижав к себе память покрепче,
и табличку на двери повешу «Здесь нет никого».
Только синие стекла витрин (они ведь ослепли)
и паркуется ночь, выбрав место в тени под окном.
А за ним пролетит обжигающе-жаркое лето.
В полночь звякнет трамвай, что идет в никуда.
И когда придет время сгребать и жечь листья, ...где-то
ты в буримэ поиграй с этой осенью вместо меня
все буде… ( з ранньо-весняного )
Знаєш, більше не випаде сніг, буде тепло доволі,
Обіцяють ще опади, в вигляді мокрих дощів,
Стовідсоткову вогкість і раннє цвітіння сенполій,
То все буде опісля… За кілька прийдешніх днів.
Проковзну у провулок із спогадом давнім у парі,
І табличку на дверях повішу «нікого нема»,
Лиш вітрини не знімуть своїх голубих окулярів,
Припаркується ніч біля темного мого вікна.
А за ним промайне ще спекотне посушливе літо,
Аж опівночі зойкне трамвай, що в нікуди іде,
То ж коли прийде час двірникам купи листя палити,-
Ти зіграй замість мене із Осінню у буріме.
(с) Лана Сянська (Джуд Рейн, Фиолетта)