В небо на крилах
від болю спочити
Пташка летіла,
жадала любити.
Очі її сумні
змучені крижані
Не розтопити
благаннями.
Загубила любов,
Не знайти сліди
В темряві самоти,
і затужила
сама
затьмарена.
Небо розкрило
блакитні долоні,
Серце спочило,
зігрілось поволі.
Сльзи стопили лід
і на ввесь білий світ
Пісня пташина
полинула,
То верталась любов,
як сама весна,
Сонячна радісна,
Що роздає
навкруги
тепло своє.