переклад пісні на вірші Миколи Янченко "Ой, чого ж ти мама, посивіла рано..."
-Ой, чего ж ты, мама, поседела рано,
А была когда-то золотой коса.
-Потому что, сын мой, жизнь мою с полынью
Сам Господь мне в косу зачесал.
- Ой, чего ж ты, мама, не поёшь мне песен,
Почему скрипач уже молчит?
- Потому что, сын мой, рядом нет родимых,
Одиноко лишь сова кричит.
Вновь оконце мамы кутают туманы,
Не видать тропинки до ворот.
Жизнь идёт к закату. Не заходят в хату
Дети, внуки... уж не первый год.
Как-же я тоскую! Голову седую
Не к кому на старость приклонить.
Отцвела, как вишня, стала детям лишней...
Сердце материнское болит!
Ой, чего ж ты, мама, поседела рано,
А была когда-то золотой коса.
-Потому что, сын мой, жизнь мою с полынью
Сам Господь мне в косу зачесал.
************************************
Ой чого ж ти мамо, посивіла рано
А була ж у тебе золота коса
Це тому мій сину що життя з полином
Бог у мою косу зачесав.
Ой чому ж ти мамо пісню не співаєш
Чом скрипаль для тебе вже мовчить
Це тому мій сину що нема родини
Лиш сова самотньо закричить.
Знов в віконце мами кутають тумани
І не видно стежки до воріт
Вже не йдуть до хати маму привітати
Діти і онуки стільки літ.
.
Доля не щаслива голівоньку сиву
До кого на старість прихилить
Відцвіла як вишня, стала дітям лишня
Ой як моє серденько болить.
.
Ой чого ж ти мамо, посивіла рано
А була ж у тебе золота коса
Це тому, мій сину, що життя з полином
Бог у мою косу зачесав.