Блакитно-жовтим сяє мирне небо,
Коли немає крові і війни,
І в зброї та сльозах нема потреби,
І мати з дітьми не несе труни.
На простори краси, життя і ладу,
Ледь тільки потеплішали вітри
Прийшов голодний до рабів і влади
Привів нас до кривавої пори.
Він розпочав війну без правди й честі
На сміх ще й "визвільною" обізвав.
Ватних ляльок зомбованих нашестя
Парад убивчий безмізких розяв.
Від кого "визвільна" ця? Від "нацистів"?
Від тих, що українську за свою
Віками визнавали, й нею чисто
Підспівували в травні солов'ю?
Від кого визволяти нас? Від мови?
Від віршів, прози та дзвінких пісень?
Зрубати співу цвіт та зелень слова,
Перетворивши на трухлявий пень?
Від крил міцних козацької свободи,
Від вітру зачарованих морів?
Чи, може, від зажурливої вроди
Велично-затишного міста Львів?
Чекали, що країна з переляку
Готова руки догори здійнять?
Ви боїтеся палиці, собаки
А наш народ і танки не спинять.
Як хочете своєї визвільної -
Геть кляту зброю від земель святих,
Допоки всіх єдиною плитою
Не поховали вас напівживих.