Лютий виглядае Весну
Уже весь Лютий у бурульках!
То плаче він, то сушить ніс,
Поглянеш - всі калюжі в бульках,
Немов вселився в нього біс!
А коли сонце вже сідає,
То Лютий, наче сирота,
Вже й сам морозів уникає,
Бо сила в нього вже не та.
Сьогодні вранці скинув шубу,
Підставив вітру мокрий чуб,
Мабуть, Весну чекає любу,
Бач, усмішка не сходить з губ.
Сидить собі на пні і мріє,
Над ним насвистують пташки…
Від насолоди Лютий мліє,
А промінці - немов смішки…
Радіє Лютий наостаннє,
Весну уперто вигляда,
Хоч знає, від тепла розтане,
І потече в струмках вода…
Галина Чехута
ПЕРЕВОД:
ЖДУ ТЕБЯ, МОЯ ВЕСНА!
Февраль украсили сосульки,
Что с крыш висят, а то с небес…
Посмотришь, в лужах пляшут бульки,
Как будто в них вселился бес...
Но только солнышко садится,
Февраль дрожит, как сирота,
Что дядю злобного боится,
Хоть лютость дяди уж не та…
А нынче утром, скинув шубу,
Сказав морозу: «Не балуй!»,
Февраль послал, готов до шлюбу,
Весне воздушный поцелуй.
На пне мечтательно расселся
Наш женишок… Но тут скворец
Напел, что в браке нету сенсу,
Февраль под солнцем не жилец…
- Пусть будет радость напоследок,
Я жду тебя, моя краса!
Продолжим мы свою беседу,
Как сердца два, – на небесах»