Що новий день – то все нові коханки,
На телефоні виснуть, як спагетті,
В них інших справ, як зваблювати зранку –
Чоловіків, немає на прикметі.
А чоловік – як майонезний соус –
Для кожної спагетті – пригодиться.
Вже не ховається, а телефоном вголос –
Муркоче до зманіженої киці.
А чоловік – не чує і не бачить,
Як я зайшла в кімнату зі спини –
Він злився з роллю – італьяно-мачо,
Не відчуваючи ні болю ні вини.
А чоловік – намотує спагетті,
На чергову виделку-нержавійку,
Як легко нова пасія ведеться –
На секс – без зобовязань і без флірту.
Як же набридли ці постійні зради –
І нова киця – із новим айфоном,
На шиї – слід червоної помади –
І втома по нічному марафоні.
Самотністю мене не налякаєш –
Немає гіршої, ніж самота в подружжі,
Коли щодень в вірну дружину граєш –
До почуття і пристрасті – байдужа.
Тож час зібрати речі в чемодани,
І одягнути – всі свої прикраси,
Й на гроші, що на чорний день складала, -
Купить квиток в далеке позачасся.
Париж, Венеція, або Червоне море,
Де можна безнадійно загубитись,
І відключити роумінг в телефоні,
Аби не чуть істерики і криків.
Бо – цямкнувши останньою спагетті –
І облизавши майонезні губи.
Як зраджений Петрарка у сонеті –
Мій чоловік шукатиме Лауру.
Для неї – квіти, та амор з пелюсток,
Й рубіни у браслеті, як гранати,
Для неї – пристрасть й чергове безумство,
Й вендетта за обман й болючу зраду.