В обійсті, де бурянами
Поросли стежки-доріжки,
Там за право називатись хазяями
З мишами боролись кішки.
Ще з часів старої бабки -
Поміж ними йшла війна,
Хто із них заселить хату,
Як помре колись вона.
Миші прогризали землю -
Заселившись під підлогу,
А коти - зайняли стелю,
Й старий дах взяли в облогу.
Тільки вилізе із нірки,
Мишка, щоб пробігтись домом,
Її вмить примітить зірко -
Кошеня - і тут же зловить.
Та поки - в обідню пору
Коти сплять поблизу мисок,
Миші їжу всю наскоро -
Зїдять-вилижуть до блиску.
Тож котячому сімейству
Не до мрії про запаси
Миш неждано підкрадеться -
І зникає все відразу.
Розплодилась стара кицька -
Бо родила тричі в рік,
Але й миші по сусідству -
Розвели зубастий рід.
На народжене і кволе,
Безпорадне кошеня -
Чатував нещадний ворог -
Кільканадцять мишенят.
Та померла стара бабка -
І прийшов кінець війні.
Зникла їжа - і монатки -
Довелось зібрати всім.
Ні далекоглядна кішка,
Ані миш не вчула голод -
Не угледіли крізь смішки,
Звідки взявсь їх спільний ворог.