Бродит выхлоп последнего духа
Одержимых, будителей, их...
Но не внемлют народы, нет слуха
Нет пророков для них, ни святых…
Оксана Забужко
Внутри всё плачет жизни утро...
То одиночество зимой.
И оглушительно как будто
К весне стремление со мной?
Вот сонный цокот по брусчатке,
Вплетает в шёпот темноты
Прошедшей жизни отпечатки –
Седой мой возраст и мечты…
Решая жизни теоремы,
Печалится моя душа.
Былая нежность уж не тема.
Всё будни серые вершат.
Молчанье – боль, молиться – хуже…
Пишу стихи, то сердцу нужно.
Без упину...
Маргарита Метелецкая
http://stihi.ru/2022/01/24/4653
"Бродить вихлоп останнього духу
Одержимців, будителів , тих...
Тільки людство давно вже не слуха
Ні пророків своїх, ні святих"...
Оксана Забужко
А внутрішня - дитинність плаче...
В кімнаті - зимна самота...
Стає оглушливою наче б
Вже найвесняніша мета?
Десь сонно цокає бруківка
І в шепіт темряви впліта
Життя стареньку кіноплівку -
Мої похилії літа...
В них, розв'язавши теореми,
Сумує осторонь душа,
Давно забувши ніжність трему,
Буденність сіру залиша....
Мовчати - біль...Молитись - гірше...
Ось без упину - пишу вірші...