"ждешь,
когда станешь жемчужиной,
и неизменно остаешься
песчинкой ... "
Инна Ковальчук
Дождь предвещает холодину
И несомненную беду,
Непоправимость, смуту дум
И бегство в тёмный сумрак сплина.
И крик души невыносимый
Наверх, к Отцу, за небосклон,
Нарушив чёткий пульс времён,
В реестр грехов неутолимых,
Что недостойна идеала,
Не стала мудрой, постарев.
Пора бы, всё поняв, прозрев,
Наметить новые начала.
Когда же стану безгреховной?
Когда ж простишь меня, Верховный?
11.08.2021
Маргарита Метелецкая
http://stihi.ru/2021/08/08/1593
"чекаєш
коли станеш перлиною,
та незмінно залишаєшся
піщинкою..."
Інна Ковальчук
Цей дощ віщує холоднечу
І запопадливу біду...
І нерозкаяність бліду,
У сутінки - таємну втечу...
І крик душі летить нестримний
До Бога - до лунких глибин,
Порушуючи часу плин,
Під запис в кондуїт провинний,
Що я - горішнього не варта
Та ще й не мудра, хоч стара,
А вже мудрішати пора -
Нові розпочинати старти...
Коли ж то, Господи, безвадна?
Коли ж те прощення всевладне?