Таємний друг і невідомий номер,
Який мовчить і дихає у трубку,
Для мене - ти - мій особистий орган,
Четверте, що не прижилося, вухо.
Я знаю, чуєш - дихаєш спокійно,
То часто-часто, наче - через нерви,
Увесь твій космос - це простий мобільний,
Що збурює дощі у атмосфері.
Я думаю про тебе - надто часто,
Як для людини - із простим обличчям.
Я думаю, як це до біса важко -
Приховувать від всіх свою величність.
Турбуюсь, що тобі зі мною нудно
Ходити по протореним маршрутам,
Що ти і радий був мене забути,
Якби не зважилася в сторону звернути.
Таємний друг і невідомий номер,
Тобі все важче грати у серйозність,
Усе, що можна, в тебе під контролем,
Та час летить - куди, навіщо - бозна.
І часу залишилось зовсім мало,
Щоб виголосить остаточний присуд,
Ну, як тобі та, що свій номер вкрала,
Пішовши на непідконтрольний ризик.
Я знаю - ти порівняно зі мною
Маєш космічну - в вічність - перевагу,
Пасеш тих, хто не дружить з головою,
Немов овече непутяще стадо.
Турбуюсь, що я стану не цікава,
І ти не будеш дихати й мовчати,
Покинеш мене - вийшовши в астрали -
Із власної забутої кімнати.
Я прошу, не мовчи, скажи хоч слово,
Щоб я про тебе хоча б щось дізналась.
Я буду горда й дуже рада з того -
Що твоя ніжка в кріслі обламалась.
Поки ти в мене є, а я у тебе -
Я обіцяю - ти не занудьгуєш,
Ми будем дві самотності під небом,
Що загубились у космічнім гулі.