"Amor de carne viva" / "Жива плоть любові" – нова проект поета JOSE ESTEVEZ, збірка поезії та короткої прози авторів Ґалісії (Іспанія), де є і моїх кілька сторінок, чим, звичайно, тішуся!..*)
Вибрати твори для збірки на тему любові одночасно і просто, і нелегко. Адже, за великим рахунком, пером завжди водить любов, творимо в її ім'я... та з іншого боку, хочеться, щоб у творі було щось нове, особливе... А на так звані "вічні теми" віднайти щось оригінальне важко. Я вирішила, що не заграватиму з читацькими уявленнями про "любовну" тематику і подам у збірку те, що визначальне, насамперед, для мене у цьому найвагомішому з людських почуттів – любові.
Першим буде мій найкоротший верлібр, в який я "втиснула" все своє життя!..)) "Що це за поезія з дев'яти слів?" – обуриться якийсь читач. А чи знаєте ви, що найкоротший вірш, який занесено в "Книгу рекордів Гіннеса" – це чотиринога літера "м" ("m"), що належить американському поетові вірменського походження Араму Сарояну! В цьому "вірші" одні побачили "зображення народження алфавіту", інші – каламбур "я є", як початок процесу "формування свідомості" і тд. А ви кажете!!!..))) Цей поет також автор найсуперечливої поеми, що являє собою одне слово "Світло", написане в центрі чистого аркушу, і яку було надруковано в "Американській літературній антології", що передбачало чималенький гонорар – 500 $ від Національного фонду мистецтв. Але й від нападок довелося відбиватися, навіть, з боку уряду!..
Не торкаючись коротких поетичних форм японських авторів (бо це ціла філософія!), скажу, що в світовій практиці є багато коротких віршів, які хоч і не одностайно, але визнані як такі. Резонансним був, наприклад вірш В.Я.Брюсова: "О закрой свои бледные ноги!", в якому символісти вишукували різні символи, але було й багато таких, що забавлялися, вигадуючи різноманітні іронічні продовження... (напевне, я була б в їх числі))).
На завершення поділюся своїм улюбленим з "цієї серії" – вірш італійського поета Джузеппе Унгаретті "Ранок" :
Я осяяний світлом
безкінечності...
Ну, гарно ж!!!..)
Після такого вступу ділюся своїм:
*** ЗІЗНАННЯ
люблю...
зізнаюся в цьому
тільки
дорозі
бо вона
безкінечна.....
Ось оригінал з кількома перекладами :
http://stihi.ru/2013/10/18/5798
Хто може зробити ще на якійсь мові, то гонорар не обіцяю, але автора перекладу завжди зазначатиму! ))
Не кожен може розкрити свої почуття, зізнатися в них, – хочемо гарантій, що це назавжди, тобто, це має бути щось вічне, як зорі, ніч, небеса, трави... Замість слів зізнанням іноді є певні вчинки: ти можеш все покинути і мовчки піти за коханою людиною в далекий світ, а можеш, навпаки, піти світ за очі, щоб ніколи не бачити-не чути, бо чи любов не взаємна, чи певні причини заважають бути разом, чи, просто, характер, чи... сотні "чи"!.. Кому ви зможете довірити свої думки, хто знатиме, наскільки справжні ваші почуття?.. ДОРОГА!!!... Що теж є безкінечною, як і Любов.....
І другий мій верлібр (з підназвою: майже казка) торкається такої відомої "любовної теми" (дискусійного характеру)) як "дві половинки", яким потрібно зустрітися, щоб стати одним щасливим цілим. Чи існують вони?.. Я вважаю, що існують і навіть доля зводить їх часто... От тільки, найважче не зустріти, а розпізнати... тобто, зустрівши, не втратити знову...
Кому цікаво, можете відкрити тут:
http://stihi.ru/2020/03/06/9472