Коли свині були ще чорними,
а морква була ще молочно білою,
Тиціан писав кольором,
а Вермеєр писав світлом.
Земля тоді була пупом Всесвіту,
навіть Сонце вертілося навколо неї.
Ми жили в тім столітті неквапно:
то в Неаполі, то в Сардинії.
Ми любили, сміялись і плакали.
Ми носили Європу на спині
разом з фарб`ами, папером і вугликом.
Сарацини давно відступили.
Гугеноти іще не родились.
Арістотель з Платоном
лобами буцались
в наших диспутах безкінечних.
Ми померли, слідів не лишилося.
Так здавалось донині.
Тепер ми отут,
в Україні.
9.22. 09.02.2022
© Валентин Лученко