Дзвiночки

Дзвіночки конвалій торкне лісовик
В казковій, настояній тиші
І відізветься із хащі двійник,
 а вітер складатиме вірші

і шепотіти їх в вуха вільхи,
що сумом стоїть на узліссі.
Складе всю журбу і гріхи
В акорди весняної пісні.