До вас травою проросту
Посмію щиро дотягтися,
Як брунька заздрить вже листу,
Чекає щастя стати листям.
І раптом ранком зацвісти,
Допоки ще її не бачать,
Аж потім і роса блистить,
Не обіцяючи пробачень.
І сонце сходить кожен раз,
І гріє душу, серце, землю,
І променем біжить до вас,
А я...А я в долині темній...
Не зможе сонце розтулить
Мої сліпі важкі повіки,
І не журиться більш ніж мить,
Бо жарт - це краще за всі ліки.
Я вже серед осінніх трав,
Лечу листом собі по вітру -
Яку банальність написав,
Що не збагачує палітру.
Бажання вічне як тягар -
Травою залишитись з вами,
Чекати дощовитих хмар,
І жити вашими словами.