Перинами здаються кучугури,
Вночі чаклує за вікном мороз,
На шибках вимальовує фігури,
Немов талановитий віртуоз.
Ще вся земля під снігом спочиває,
Дерева - у сріблястому вбранні,
Та вже весна крізь хмари виглядає,
Нагадує про луки запашні.
Змінилися світанок, день і вечір,
Бо лютий з нетерпінням жде весни,
В думках він обіймає ніжні плечі,
Вслухається у гомін чарівний.
Ще трохи - і розбудить день дзюрчання,
Воскреснуть ріки, прилетять птахи.
Зима, тамуючи в душі зітхання,
Шукатиме для відступу шляхи...