http://stihi.ru/2022/01/23/5277
О, как въедливо и навязчиво
изнуряют сомнения душу!
И не сетовать, а настойчиво
изживать стенания нужно.
Вечной робости одолеть бы мрак,
чтобы вымолить передышку…
Да отважиться не могу никак,
и тихонько рыдаю в подушку.
Не хватает мне терпеливости,
излечить, Боже, старые раны…
Мне бранить себя, не молиться бы,
чтобы страхи унять окаянные.
А подсказок нет перед очами?
Хоть и жизнь уже вся за плечами?..
Оригинал
" Цієї ночі, може, сніг впаде
На голих лип сумні дереворити...
Кому повім, як догоряє день,
Якого вже не можна повторити?.."
Оксана Забужко
Як учепливість та натрутливість*
бісівські виснажують душу!
Як прикидливо** та запальчасто
затискать я миркання*** мушу!
Як унимливість**** переборюю,
щоби вимолить передишку...
А наважливість не впокорюю,
то ридаю в подушку нишком..
Не настачити терпеливості -
і не гояться, Боже, хляки *****...
Не молитись, а, може, шпетити,
щоб отруйні зцілить переляки?..
Ані натяку перед очима? -
Ціла ж доля уже за плечима?...
На фото Маргарита Метелецкая.