( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша "ІСКРА, ВОГОНЬ, ПАЛАХКОТІННЯ")
Тієї миті я чекала,
Вона прийшла, але коли?
Душі і серця я питала
Чи доля проклада мости.
Про тую мить давно я мрію,
Давно хотіла це відчуть,
Думки про неї я лелію,
Давним-давно вони живуть.
Вогонь любові зігріває,
Він не згасає, а й горить.
Кохання серце все чекає –
Його у серці поселить.
Чи є мости десь між серцями,
Чи легко ними проходить?
Чи важко десь бува місцями
І як місця ті обходить?
Палахкотить вогонь любові,
Жевринки світяться в очах,
Тепло присутнє у розмові,
Думки ширяють, наче птах.
Кохати пізно не буває,
Купатись в ньому без кінця,
Такий вогонь не спопеляє,
Горить в душі без каганця.
Його відчуть – велике щастя,
Підтримать серцем, зберегти,
Він гріє душу, мов Причастя,
Долати легко з ним мости.
21.01.2022 р.