Душа спiвае струнами кiфар
Галина Чехута
Я знов пишу… І в кожному рядку
Є розсип почуттів, душі наснага.
У власних дум - весь час на ланцюжку,
А на слова і рими - вся увага…
Веде мене уяви лабіринт
У світ крилатих фраз, у пошук сенсу,
Щомиті набуває сили ритм
І знаджує віддатися блаженству…
Птахами, що злітають у блакить,
Кружляють наді мною звучні рими.
А серце то радіє, то щемить,
Думки струмують, мов потік нестримний…
Душа співає струнами кіфар,
П'янка знемога наростає в тілі...
У світ віршів, немов у вирву чар,
Пірнаю я і чую щастя хвилі...
ПЕРЕВОД:
Я вновь пишу. И в каждой новой строчке
Есть россыпь чувств. Собрать их всех в одно
И ожерелье сделать на цепочке,
Где каждое звено есть разума зерно.
Меня воображенье пусть уводит
В мир тайных фраз, туда, где смысл и ритм
Пленит, заворожит, захороводит…
Блажен, кто любит жизнь, и в ком огонь горит.
В лазурном небе тают рифмы-птицы,
И каждую я помню наизусть.
Вновь сердце неизбежностью томится,
Немая радость переходит звучно в грусть.
Душа владеет струнами кифары.
До опьяненья, до высоких нот
Волной морской меня возносят чары
Высоко в небо, где любовь всегда живёт…