Не слышала ответа Твоего?
А спрашивала долго, ревностно молила…
Вселенная – Твоя… Не слушаешь – постыло…
Не видишь – спрячу боль, не выдам ничего…
В Раю – тебя мой не заденет крах.
Итоги всё же так неотвратимы…
Что ж… Души тех, как я, неисчислимы,
Чей позитив земной отводит страх…
Но карандаш опять в моей руке
Хоть и погасли молнии любви великой…
И чувства все застыли мёртво в крике,
Лишь струйка слёз сползает по щеке
В реале… И снята с очей полуда…
Не веря, всё же ожидаю чуда!..
12.01.2022
Маргарита Метелецкая
http://stihi.ru/2021/12/31/5073
Я не почула відповідь Твою? -
А так питала довго і молила ревно...
У Тебе - Всесвіт...Й вухо відвертаєш, певно...
Не бачиш - в грудні біль і сум таю...
В Раю - Тебе мій не зачепить крах -
Тож підсумки, авжеж, невідворотні...
Що ж...Душ малих, як я, - мільйони, сотні,
Чий позитив...земний вбиває страх...
Але - олівчик знов в моїй руці,
Хоч згасли блискавки любові й громовиці...
І всі чуття - закуті мертво в криці,
Лиш слізна цівка котить по щоці
В реалі...І знята з очей полуда...
Не віруючи, все ж чекаю Чуда!..